Право соціального забезпечення є невід'ємною складовою загальної системи національного права України. Основним завданням цієї галузі є регулювання суспільних відносин у сфері матеріального забезпечення і соціального обслуговування найбільш неэахищених верств населення України - пенсіонерів, інвалідів, громадян похилого віку, інших непрацездатних осіб, сімей з дітьми, малозабезпечених сімей тощо. Основу права соціального забезпечення складає пенсійне право. Ідея про право соціального забезпечення як певну систему правових норм виникла в середині -х років минулого століття. Саме тоді в колишньому СРСР були розроблені І прийняті основоположні законодавчі акти, які започаткували розвиток єдиної державної системи соціального забезпечення. Але лише в -х роках минулого століття право соціального забезпечення було визнане в юридичній науці як галузь права І набуло статусу самостійної навчальної дисципліни у вищих юридичних навчальних закладах,З переходом економіки України від командно-адміністративної системи до ринкових відносин стара державна система соціального забезпечення перестала виконувати свою основну функцію - забезпечення гідного прожиття непрацездатних громадян. Безумовно, головною причиною вкрай незадовільного соціального забезпечення на сучасному етапі є економічна криза і пов'язані з нею низькі надходження до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування до державного та місцевих бюджетів, але надзвичайно важливим є і суто демографічні фактори, які сьогодні є чи не найбільш серйозним бар'єром на шляху реформування системи соціального забезпечення в Україні. За даними Міністерства праці і соціальної політики Україні на сьогодні в Україні налічується близько млн. пенсіонерів, , млн. ветеранів війни, близько млн. ветеранів праці, , млн. інвалідів, , млн. потерпілих в наслідок аварії на ЧАЕС; майже млн. одиноких громадян похилого віку.